Східне міжрегіональне управління ДПС, яке спеціалізується на роботі з великими платниками податків, підкреслює, що згідно зі статтею 211 Кодексу законів про працю України, існує особлива форма трудового договору, де не визначено чіткого графіка робочого часу. За таким договором зобов’язання працівника виконувати роботу виникають тільки тоді, коли роботодавець забезпечує його такою роботою, при цьому відсутня гарантія її постійного надання, але забезпечується виплата зарплати відповідно до встановлених умов.
Роботодавець сам вирішує, коли і скільки часу працівник буде задіяний, визначає обсяг роботи і в рамках умов договору узгоджує з працівником графік роботи і необхідну кількість робочих годин. При цьому обидві сторони зобов’язані відповідати законодавчим нормам щодо тривалості роботи та часу відпочинку.
Не більше 10% усіх трудових договорів у роботодавця можуть бути договорами з нефіксованим робочим часом.
Оплата праці здійснюється за фактично відпрацьований час працівником на умовах такого трудового договору.
Продовживши працювати більше 12 місяців за договором з нефіксованим робочим часом, працівник має право вимагати від роботодавця укладення строкового чи постійного договору на загальних умовах з відповідною оплатою за регулярний графік роботи.